Бажання та обов'язки

За кожним «повинен» та «треба» заховано егоїстичне «хочу». Як би дивно це не звучало, але в основі будь-якої дії лежить насамперед моє власне бажання.

Питання лише в тому, чи хочу я задовольнити щось миттєве, чи те, що дасть результати в довгостроковій перспективі.

Ну, як же? Це не правда! Не може бути!

Даю переклад:

"Я маю йти на роботу" -

«я хочу, щоб у мене були гроші на життя, розваги, задоволення та комфорт»

«Я повинен йти на тренування» - «я хочу гарну фігуру, визнання та увагу протилежної статі»

«Я повинен відвезти батьків на дачу» - «я хочу бути гарним сином»

«Чоловік повинен утримувати жінку» – «я хочу, щоб мій чоловік забезпечував мене фінансово»

«Справжня жінка повинна...» ну і так далі)

Коли я точно знаю, що ні я ні мені ніхто не винен - це дуже корисна картина світу, у ній є місце:

- вдячності іншим людям за те, що вони допомагають мені йти по життю, дають те, чого я потребую і докладаю зусиль, а не «мають» це робити по замовченню;

- повазі до своїх зусиль та присвоєння результатів дій, які я здійснюю щодня, не тому що немає вибору, а тому, що я його щодня роблю.

Зловживаючи словом "повинен" у свій бік і бік оточуючих ми підвищуємо тиск, отже, і опір. Не треба тоді дивуватися, куди зникають сили – на боротьбу з собою та іншими.

Виявляти свої бажання та потреби дуже корисно ще й тому, що їх можна здійснювати іншими способами, а не лише звичним:

«Я хочу почуватися коханою» - це необов'язково через визнання батька-нарциса, яке «потрібно» заслужити, що в принципі неможливо.

«Я хочу заробляти гроші» - це не про те, щоб виконувати остогидлі обов'язки, тому що згідно з сімейними переконаннями «гроші дістаються через тяжку працю за ненависну роботу»

P.s. Траба зацважити, що є обов'язки людини перед дітьми та старими батьками, державою. Але про них краще прочитати у юридичній літературі)