Спостерігаю за тим, як часто самооцінку плутають із особистою ефективністю

Поки людина в силах, бадьора і весела - все йде чудово, але якщо період невдалий, справи не йдуть в гору, оточуючі перестали захоплюватися, то ефективність разом з самооцінкою кудись зникають.

У моменти невдач, коли так потрібна самопідтримка та відчуття своєї нормальності, собі своїми ж руками ставиться найнижчий бал.

Блискуча тактика!

У тому випадку, звичайно, якщо хочеться емоційних гірок – «я великий – я нікчемний».

Як же розібратися зі своєю самооцінкою? Парадоксально! Перестати оцінювати себе!

Розраховувати свою ефективність у тій чи іншій сфері – гарний план, судити свою особистість – поганий. Тому що якщо в думки закралося "я найкращий", то у разі важких часів з'явиться "я-невдаха і нікчема".

Вивчати себе, цікавитися, знати свої точки вразливості, присвоювати свої досягнення, розуміти які навички освоєні, а які ще важливо опанувати - це про реальність і самооцінку.

«Я молодець» - це про ефективність